Читаємо разом: Читання 1-4 клас

Читають учні 2-х класів

Про добро

(читають учні 2-3 класів)

Ніна МАТЯШ ЗОЛОТЕ СЕРЦЕ
Казка

Жив на світі один чоловік. Зовні нічим не відрізнявся поміж іншими людьми, однак усі знали, що у нього в грудях олов’яне серце. На кожного, хто з ним стрічався чи починав розмову, ніби звалювався якийсь тягар, а з обличчя надовго зникала усмішка. Люди стали уникати чоловіка з олов’яним серцем, і незабаром він лишився сам як палець.

А жив у тім краї ще один чоловік. І хоч так само нічим не відрізнявся поміж людьми, але всі знали, що він володіє дивовижним скарбом — серцем зі щирого золота. Люди неабияк поважали цього чоловіка, поруч із ним велося легко й світло. Чоловік із золотим серцем завжди був готовий допомогти кожному, хто потрапляв у біду. Тож навкруг нього завше юрмилися люди.
Чоловік із олов’яним серцем страшенно заздрив чоловікові з золотим серцем. Заздрісник навіть спати не міг спокійно, все думав, якого б лиха йому завдати. І нарешті надумався відібрати в нього слух, — щоб той ніколи більше не почув слів людської вдячності.

Як задумав лихий відьмак, так і вчинив: оглух чоловік Золоте Серце. Огорнули його нестерпні муки: люди ходили, ворушили губами, сміялися, — проте в такій глибочезній тиші, від якої робилось моторошно й гуло в голові. Тяжко було бідоласі ще й тому, що часто він не міг навіть здогадатися, чого люди від нього хочуть. Він став уникати людей, а незабаром і зовсім замкнувся в своїй хаті.
А була в Олов’яного Серця дочка Себелюбка. Тільки вона народилась, відьмак подарував їй чарівну паличку з блискучим чорним наконечником. Доторкнешся тією паличкою до людського серця, і воно відразу перетворюється в холодний шмат олова. І от якось, коли Золотому Серцю було особливо тяжко на душі, перед ним з’явилась красуня в чудовому вбранні.

— Візьми мене, добродію, до себе! — попросила вона. — Нема в мене ні матері, ні батька, на цілім світі нема до кого пригорнутися. Дай мені притулок, візьми мене за дочку, колись я щедро тобі за це віддячу.

Золоте Серце був зачарований красою дівчини. Не почувши ані слова, він збагнув, що вона щось просить, тож пильно придивлявся до її лиця і до очей, щоб здогадатися, чого їй треба. І чим пильніше він придивлявся, тим краще бачив, які байдужі, лихі очі в несподіваної гості, які погордливі рухи її рук. Він зрозумів, що вона недобра, і прогнав дівчину зі свого двору. Йому й на думку не спало, що то відьмак Олов’яне Серце підіслав до нього свою Себелюбку.
А сам Золоте Серце вирішив іти до людей. Якщо приймуть — знов до нього повернеться щастя. А не приймуть — то на людях і помирати легше: жити без них він однаково не міг.

І тільки він вийшов у поле, як бачить: б’ється в неводі жайвороненя — годі вирватися. Золоте Серце розплутав невода, пташеня здійнялося високо в небо й зайшлося радісною піснею на честь свого рятівника. Однак він не почув тієї пісні й подався далі. Йде-йде, раптом бачить: сидить у ялинці зайчик і лапками слізки витирає. Хотів зайчик ялинку перестрибнути, та й застряв у гіллі, не може вибратися. Вивільнив Золоте Серце зайчика, той щасливо пискнув “дякую” і помчав додому.

А Золоте Серце пішов далі. Бачить: на дорозі, біля перевернутого воза з сіном, метушиться дядько, а зробити нічого не може — обмаль сили повернути воза. Золоте Серце мовчки підійшов до селянина й допоміг йому підняти колеса. А коли глянув йому у вічі, то помітив у них стільки вдячності, що хмурий його настрій як рукою зняло. З легкою душею подався він далі. І від кожного доброго вчинку серце його сяяло ще ясніше. Всі, кому потрібна була допомога, простували на те дивовижне сяяння.

А як довідався про це відьмак Олов’яне Серце, то луснув від заздрощів і злості. Його ж дочка Себелюбка дременула за тридев’ять земель у тридесяте царство. Проте вона не згубила своєї чарівної палички з блискучим чорним наконечником, бо ніколи не випускала її з рук. Пильнуйте, щоб відьмачка бува не доторкнулася до вас, щоб ваші серця не обернулися на шматки холодного олова!

Наталка Поклад КАЗКА ПРО ДОБРО І ЗЛО

     У цьому світі зло весь час хоче нашкодити добру, проте добро не дається. Тож між ними постійно йде боротьба. І кожна людина мусить вибрати, кого в тій боротьбі підтримувати.
     Був собі чоловік. І хотів він робити людям тільки добро. Бо ще змалку мама вчила його: «Обминай, синку, зло, а дружи з добром, і буде тобі добре між людьми».
Запам’ятав чоловік мамину науку, засяяло добро в його серці ясною зірочкою.
    А зло не попускає, і собі хоче правувати. Бо ж воно ходить за добром назирці, чатує, як би ту зірочку в людському серці вкрити туманами-хмарами й зовсім загасити.
І надумав чоловік посадити яблуневий сад – хай радує людське око, пригощає всіх смачними яблуками. І потрудився добре, посадив. Підіймаються молоді дерева, набираються сили, ось уже й перший урожай запахкотів — та такий же рясний!
     А зло не спить, підстерігає. Узяло воно й наслало на той сад посуху та шкідників, і хоч як чоловік старався порятувати свій рай, пропали дерева.
Позітхав чоловік, посумував і взявся викопати при дорозі криницю, щоб кожен перехожий міг із неї напитися свіжої води. Вирішив — і зробив. Дзвонить криниця відеречком, люди п*ють цілющу водичку і дякують тому чоловікові, хвалять його.
     А зло придумало нову шкоду — замулило джерела, і через якийсь час висохла криниця. Чистив її чоловік, старався, та все надаремно.
Регоче зло, що перемогло, що його верх. Проте чоловік не здається. Вибрав він місце на горі й збудував красивий дім — добрих людей у гості стрічати, ранкам і веснам радіти.
     А зло покрутилося і придумало нову шкоду — наслало на той дім пожежу.
Ой же ж шкода було чоловікові свого дому! Заплакав він на його згарищі, запечалився тяжко, але знову не здається. Став він писати книжки для дітей — веселі, світлі, добрі. Нехай читають малята і підсобляють добру, самі стають добрими і роблять добрі справи.
А зло не вгамовується, воно знов тут-як-тут: перепони чинить, зір затуманює, нагонить усякі клопоти…
     Проте чоловік теж упертий, все одно не здається, зірочка в його серці поблимала тривожно — і ще ясніше засяяла. І навчився чоловік на сопілці грати, та так гарно, що не тільки люди, а й пташки заслухуються, почувши ту гру.
     А гидке зло уже знов наступає — хвороби насилає, силу чоловікову забирає. Втомився чоловік із ним боротись і подумав якось: «Напевно, мама помилилась, неправду сказала. Ненадійна дружба з добром, слабке воно якесь». І зірочка в його серці заблимала розпачно — ось-ось і погасне. А зло вже й на порозі та так єхидно запитує: «Ось бачиш? Якби ти дружив зі мною, все було б інакше. А то носишся зі своєю зірочкою…»
     Розгубився чоловік зовсім, зліг од немочі у постіль. Дуже тяжко стало йому на душі.
      Та одного дня прийшли до нього діти. І принесли з собою книжки, які він написав. А тоді ще й заграли на сопілці! Повеселів чоловік. А діти розповіли, що його сад знову родить: добрі люди викорчували старі дерева й насадили молодих. І криниця, яку він колись викопав над дорогою, знов дає цілющу водичку — з-під намулу раптом пробилися джерела, ожили, запульсували, покликали до себе людей.
      І невимовно зрадів чоловік, і подумав, що його мама таки сказала правду, бо добро рано чи пізно, а все ж перемагає. І радісно стало йому на серці, а зірочка в ньому заблискотіла, заграла всіма барвами й освітила весь світ.

Рекомендуємо цікаве читання:

В нашому бібліотечному фонді є книги відомого дитячого письменника Всеволода Зіновійовича Нестайка, який написав чимало повістей і оповідань для дітей. Його твори несуть у собі особливий заряд довірливості та доброти.

Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди в лісовій школі: повість-казка.-К.:-2010.-208 с.

Легка, життєрадісна, сповнена доброго гумору книга розповідає про веселі, дотепні пригоди зайчика, їжачка та їхніх однокласників, учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Прочитати цю книгу онлайн можна в бібліотеці.

Всеволод Нестайко. В країні Сонячних зайчиків: повість - казка. - Київ: 2014.-110 с.

Щасливу країну Ластовинію загарбали лихі мешканці Хуліганії. Усі діти Ластовинії змушені переховуватися у дрімучому тропічному лісі. Сміливий дев’ятирічний хлопчик Веснянка раптом потрапляє у дивну країну Сонячних Зайчиків. Що це за країна і хто в ній мешкає?

Всеволод Нестайко. Тореадори із Васюківки: трилогія . – Київ: 2019. 544с.

Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка, якого часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Шановні юні читачі! Ми запрошуємо вас до читання чудових, веселих, яскравих та неймовірно цікавих книг українських письменників. Ми хочемо, щоб ви із задоволенням поринули у світ таємничості, фантазії та надзвичайних пригод головних героїв, які навчать вас бути добрими, співчувати, долати труднощі, допомагати один одному. Рекомендуємо вашій увазі електронні варіанти цікавих дитячих книжок:

Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько: повість для мол. віку - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008.- 256 с.

У новій захоплюючій повісті Сашка Дерманського розповідається про незвичайне знайомство дівчинки Соні з чудовиськом Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у Країну жаховиськ. Безліч пригод і небезпек спіткає героїв, але справжня дружба творить справжні дива...

Прочитати цю книгу онлайн можна за посиланнями:

Юхим Чеповецький. Веселі пригоди Мицика і Кицика: повість-казка.-Х.:2013.-160с.

До уваги юних читачів пропонується книжка відомого дитячого письменника Ю. Чеповецького про неймовірні та веселі пригоди мишенятка Мицика та його друга кота Кицика. Книга яскраво проілюстрована малюнками, розглянувши які посміхнеться і дитина, і дорослий. Видання доповнено цікавинками, віршами, лічилками, загадками і фокусами.

Прочитати цю книгу онлайн можна за посиланням:

https://royallib.com/read/nestayko_vsevolod/printsesa_vanna.html#40960

Літературне читання у 2 класі

Українські народні казки про тварин

Леонід Куліш-Зіньків. «Добрий ранок»

Платон Воронько. «Дударики»

Анатолій Григорук. «Чим хата багата», «Побрехенька про лиху напасть»

Наталя Забіла. Казки

Василь Сухомлинський. Казки

Микола Трублаїні. «Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку»

Всеволод Нестайко. «Олексій, Веселик і Жарт-Птиця»

Оксана Лущевська. «Втеча»